|
Показання:
До дефібриляції: фібриляція або тріпотіння шлуночків.
До кардіоверсії: аритмії, що загрожують життю, викликають гемодинамічні розлади, шок, набряк легень (шлуночкова тахікардія, надшлуночкова тахікардія, тріпотіння або фібриляція передсердь з високою частотою скорочень шлуночків).
Протипоказання: глікозидна інтоксикація, гіпокаліємія.
Анестезія
Дефібриляція: не потребує анестезії.
Кардіоверсія: за 30 хвилин до кардіоверсії - підшкірне введення 1 мл 2% розчину промедолу та 0,5 -1 мл 0,1 % атропіну, наркоз забезпечують шляхом внутрішньовенного введення гексеналу або тіопенталу до субнаркотичного стану. Анестезію можна також провести і за допомогою промедолу 10 мг внутрішньовенно повільно та діазепаму (сибазон) 5 мг внутрішньовенне струминне повільно, а потім по 2 мг кожні 1- 2 хвилини до засинання хворого. Для попередження пригнічення дихання необхідно використовувати мінімально можливі дози наркотичних анальгетиків та діазепаму.
Оснащення:
- дефібрилятор;
- електрокардіограф;
- електродний гель або серветки, змочені розчином натрію хлориду.
Техніка:
- Положення хворого на спині, не дозволяється контакт з водою або металевою поверхнею.
- Змочити серветки фізіологічним розчином або нанести гель на контактну поверхню електродів.
- Включити дефібрилятор. Встановити режим дефібриляції:
• асинхронний - для дефібриляції;
• синхронний - для кардіоверсії.
- Встановити необхідний рівень енергії розряду: для дефібриляції - 200 Дж, для кардіоверсії -100 Дж.
- Включити зарядний пристрій "Заряд".
- Розмістити електроди на грудній клітці: один над зоною серцевої тупості, другий - під правою ключицею, якщо електрод задній - то під лівою лопаткою. Не можна розміщувати електрод над штучним водієм ритму.
- Щільно притиснути електроди до шкіри хворого з силою 10 кг. Попередити оточуючих про готовність до дефібриляції (ніхто не повинен торкатися пацієнта, ліжка або обладнання).
- Натиснути кнопку "Розряд".
- Контроль ЕКГ (в відведенні VI або II).
- При неефективності - повторити дефібриляцію. | Кількість імпульсів | Дефібриляція | Кардіоверсія | | 1-й імпульс | 200 Дж | 50-100 Дж | | 2-й імпульс | 300 Дж | 200 Дж | | 3-й імпульс | 360 Дж | 300 або 360 Дж |
При відсутності ефекту після трьох розрядів дефібрилятора за 1 хвилину до чергового розряду в 360 Дж внутрішньовенне вводиться антиаритмічний препарат (кордарон або лідокаїн, або новокаїнамід).
- Після вдалої дефібриляції або кардіоверсії слід записати ЕКГ у 12 відведеннях.
Ускладнення:
- фібриляція шлуночків при проведенні кардіоверсії;
- тромбоемболічні ускладнення (частіше виникають у хворих з довгоісную¬чою фібриляцією передсердь);
- порушення дихання, як результат неадекватної премедикації та анальгезії;
- опіки шкіри;
- набряк легень (частіше спостерігається у хворих з фібриляцією передсердь та вадами серця). Джерело інформації:
1. Г. Чен, Х.Е. Сола, К.Д. Лиллемо. Руководство по технике врачебных манипуляций.-Витебск,-Белмедкніга, 1996.-359с.
2. Дж.М.Катэрино, С.Кохан. Медицина неотложных состояний.- М.Медпрессинформ, 2005.-334 с.
|
